Кардиология

Wednesday
Dec 19th

Вход/Регистрация

Можливості корекції вегетативних і психосоматичних порушень у пацієнтів із серцевою недостатністю

УДК 616.12–005.4–08:616.89–008.454

 

Катеренчук О. І.


Інформація про автора:
Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», м. Полтава, Україна


Резюме. У статті представлено результати власного дослідження, присвяченого вивченню можливостей застосування препарату Адаптол (мебікар) з метою корекції порушень вегетативного та психосоматичного балансу в пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Виявлено клінічно значиму ефективність і безпечність використання вказаного засобу в цій популяції хворих.

Ключові слова: серцева недостатність, психосоматичні розлади, вегетативний дисбаланс, Адаптол.


АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Минуле сторіччя ознаменоване суттєвими змінами в структурі захворюваності та смертності населення. Технологічній прогрес, урбанізація, життя в умовах хронічного стресу призвели до зростання розповсюдженості неінфекційних захворювань, серед яких найбільшу частку становлять серцево-судинні захворювання (ССЗ). Завдяки багаторічним науковим розробкам, спрямованим на лікування таких захворювань, як ішемічна хвороба серця (ІХС) та її гострі форми (нестабільна стенокардія, інфаркт міокарда), артеріальна гіпертензія, кардіоміопатії, впровадженню в клінічну практику новітніх стратегій медикаментозного та хірургічного лікування, імплементації загальнодержавних стратегій із профілактики ССЗ розвинуті країни світу ввійшли у третє тисячоліття з певними успіхами в здійсненні заходів з епідеміологічного контролю.

Однак наявні певні досягнення та успіхи не позначилися на частоті розвитку та прогресуванні серцевої недостатності (СН). Покращення показників виживання за ІХС, особливо її гострих форм, і прогресування глобального постаріння населення призвело до стійкого зростання кількості пацієнтів, що страждають на СН. Особливого драматизму додає той факт, що СН, будучи фінальною стадією розвитку багатьох захворювань серця, характеризується вкрай негативним прогнозом. За останні 15 років так і не було розроблено стратегій терапії вказаного стану, що істотно покращили б показники виживання. Нині кожен другий пацієнт із діагностованим синдромом СН не проживає понад 5 років. Саме СН є найбільш вагомою проблемою з огляду на сьогодення та майбутнє [1–3].

 
Страница 10 из 84