Кардиология

Saturday
Aug 18th

Вход/Регистрация

Роль альдостерону в розвитку фібриляції передсердь, антиальдостеронова концепція в upstream-терапії

УДК 616.125–008.318:577.175.5

Іванов В. П., Данілевич Т. Д.


Інформація про автоів:
Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова, м. Вінниця, Україна


Резюме. Багато наукових досліджень вказує на вагомий взаємозв’язок між гіперальдостеронізмом і виникненням різноманітних порушень серцевого ритму, в тому числі й фібриляції передсердь (ФП). Серед усіх аритмій саме ФП спричиняє найбільшу кількість госпіталізацій, асоціюється з великою кількістю ускладнень і є значною проблемою для практичної охорони здоров’я. Відомим фактом є те, що альдостерон сприяє розвитку інтерстиціального фіброзу за рахунок проліферації фібробластів і активації синтезу колагену, впливає на характер електролітного обміну, вегетативну регуляцію, сприяє розвитку системного запалення та оксидативного стресу. Фіброз є морфологічною основою скоротливої дисфункції, гетерогенності міокарда, створює умови для формування вогнищ re-entry та виникнення ФП. Отже, логічно, що саме блокада альдостеронових рецепторів буде призводити до зворотних наслідків і, апріорі, до позитивних гемодинамічних, антиремоделювальних і антиаритмічних ефектів у хворих із серцево-судинними захворюваннями.

Ключові слова: альдостерон, фібриляція передсердь, спіронолактон, еплеренон, upstream-терапія.


Упродовж останніх 15 років сформувалися нові погляди щодо провідної ролі альдостерону в патогенезі багатьох серцево-судинних захворювань. Так, крім добре відомої дії альдостерону на нирки (реабсорбція іонів натрію та екскреція калію та водню) та електролітний метаболізм (насамперед кальцієвий, калієвий і магнієвий обміни), альдостерон сприяє розвитку інтерстиціального фіброзу за рахунок проліферації фібробластів і активації синтезу колагену; бере безпосередню участь у розвитку гіпертрофії міокарда та ремоделюванні шлуночків і передсердь і, як наслідок, у розвитку та прогресуванні міокардіальної дисфункції; впливає на вегетативну регуляцію (підвищує симпатичну та знижує парасимпатичну активність); сприяє розвитку системного запалення та оксидативного стресу [53, 4]. Перераховані ефекти альдостерону зумовлюють патофізіологічне підґрунтя для розвитку та маніфестації таких розповсюджених захворювань, як атеросклероз, артеріальна гіпертензія (АГ), хронічна серцева недостатність (ХСН) і порушення ритму серця [10].

 
Страница 8 из 83