Кардиология

Monday
Oct 22nd

Вход/Регистрация

№4 (23) 2016

Значение рутинной эхокардиографии в правильной трактовке некоторых патологических состояний. Практические примеры

УДК 616.12–073.48

Крот Е. Н., Соколов М. Ю.


Информация об авторах
ГУ «ННЦ “Институт кардиологии имени академика Н. Д. Стражеско” Национальной академии медицинских наук Украины», г. Киев, Украина


Резюме. В работе представлены диагностические возможности современных ультразвуковых технологий в исследовании структурно-функционального состояния сердца, показаны различные клинические примеры использования эхокардиографии в правильной трактовке некоторых патологических состояний. Мы показали значимую роль эхокардиографии в диагностике дефектов межжелудочковой перегородки после перенесенного инфаркта, массивной тромбоэмболии легочной артерии, симптомной кисты перикарда, аневризмы восходящей аорты, а также ложной аневризмы левого желудочка с функционирующим шунтом в полость перикарда. Приведены результаты альтернативных методов обследования, доказывающих высокие диагностические возможности эхокардиографии.

Ключевые слова: эхокардиография, диагностические возможности, клинические примеры.


Эхокардиография (ЭхоКГ) продолжает играть в кардиологической практике большую роль, несмотря на новейшие достижения в области визуализации патологических изменений, такие как мультиспиральная компьютерная томография (МСКТ), магнитно-резонансная томография (МРТ). Сильные стороны данных методик – определение размеров инфаркта миокарда, диагностика миокардита с помощью магнитно-резонансной томографии, стратификация риска на основе методики определения кальция в коронарных сосудах и неинвазивное изображение коронарных артерий при компьютерной томографии, неоспоримы. Тем не менее известно, что ЭхоКГ – это недорогой (по сравнению с МСКТ, МРТ) метод, не такой затратный по времени и в некоторых технологиях конкурирующий с вышеописанными методиками. Эхокардиография достигла в последние годы большого прогресса, в связи с чем используется интраоперационно.

 

Блокада обміну L-карнітину як фактор метаболічної терапії в гострому періоді інфаркту міокарда. Сучасний стан проблеми

УДК 616.132.2–008.64–08:615.272

Батушкін В. В.


Інформація про автора
Київський медичний університет УАНМ, м. Київ, Україна Київська міська клінічна лікарня № 5, м. Київ, Україна


Резюме. Метаболічна терапія гострого інфаркту міокарда у вигляді внутрішньовенного введення мельдонію виступає (через зниження тканинної концентрації карнітину в умовах ішемії) регулятором енергетичного метаболізму міокарда, пригнічуючи потенційно несприятливий у таких умовах шлях енергоутворення – окислення жирних кислот, та одночасно активуючи інший, біологічно більш прийнятний для ішемізованої клітини – окислення глюкози. Цьому відповідає запобігання каскаду патогенних біохімічних реакцій, які зумовлюють пошкодження й функціональну неспроможність функціонування кардіоміоцитів, котрі перебувають в ішемізованій зоні.

З метою обговорення впливу метаболічної терапії препаратом Мілдронат® у гострому періоді інфаркту міокарда наводимо клінічний випадок. Хвора, 79 років, із гострим не-Q передньоперетинково-верхівковим інфарктом міокарда після коронаровентрикулографії, під час якої було виявлено стеноз правої вінцевої артерії 30 % та передньої міжшлуночкової гілки лівої вінцевої артерії в середній частині 60 % без тромботичної оклюзії інфарктзалежної вінцевої артерії.

Із першої доби лікування був призначений Мілдронат® 500 мг 2 рази на добу внутрішньовенно 10 днів із наступним пероральним прийомом Мілдронат® капсули 1000 мг на добу 14 днів. Ми спостерігали покращення симпато-вагальних взаємодій протягом перших 5 днів, динамічне ехокардіографічне дослідження свідчило про покращення скоротливості міокарда лівого шлуночка – ріст фракції викиду з 31 % до 37 %, поліпшення діастолічної функції лівого шлуночка.

Максимальний кардіопротекторний ефект у вигляді покращення самопочуття та якості життя пацієнтів, попереджувальний антиангінальний ефект, суттєве збільшення толерантності до фізичного навантаження, сприятливий вплив на систолічну й діастолічну функції ішемізованого міокарда, поліпшення ендотеліальної функції та антиаритмічний ефект можна отримати в разі призначення лікування на тлі попередньо реканалізованої інфарктзалежної вінцевої артерії за допомогою первинної черезшкірної ангіопластики чи ефективної тромболітичної терапії.

Разом із тим слід пам’ятати, що для розвитку максимального терапевтичного ефекту препарату потрібен певний час. У зв’язку із цим раціональним вважається курсове призначення мельдонію в реабілітаційному періоді лікування інфаркту міокарда, що, однак, не виключає доцільності початку застосування препарату з першого дня розвитку гострого інфаркту міокарда.

Ключові слова: метаболічна терапія гострого інфаркту міокарда, Мілдронат®, антиангінальний ефект, толерантність до фізичного навантаження, систолічна та діастолічна функції лівого шлуночка, вагосимпатичний дисбаланс.

Кардіоренальний зв’язок, діагностичне та прогностичне значення натрійуретичних пептидів за систолічної хронічної серцевої недостатності

УДК 616.12–008.46:616.12–07

Іванов В. П., Савіцька Ю. В., Іванкова А. В.


Інформація про авторів
Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова, м. Вінниця, Україна


Резюме. Досить часто за хронічної серцевої недостатності виникають порушення не лише в роботі серцево-судинної системи, а й інших органів, що пов’язані з нею складними гемодинамічними та нейроендокринними зв’язками, зокрема нирок. У статті подано огляд вітчизняних і закордонних літературних джерел щодо причин виникнення ренальної дисфункції в пацієнтів із систолічною хронічною серцевою недостатністю, діагностичного та прогностичного значення натрійуретичних пептидів і можливості застосування серійних визначень біомаркерів для контролю ефективності лікування в цієї категорії хворих.

Ключові слова: кардіоренальний синдром, натрійуретичний пептид, систолічна хронічна серцева недостатність, НУП-контрольована терапія.


ВСТУП

У світі спостерігається невпинне поширення серцево-судинних захворювань. На жаль, Україна є лідером серед країн Європи за цим показником [13].

Закономірним наслідком прогресування хвороб серцево-судинної системи (ССС), особливо ішемічної хвороби серця (ІХС) і гіпертонічної хвороби (ГХ), стає розвиток хронічної серцевої недостатності (ХСН) [9, 40]. Поширеність синдрому зростає пропорційно до віку та коливається в різних країнах від 2 до 7 %. За результатами дослідження UNIVERS, в Україні цей показник наближений до 7 % [9, 12, 40].

Хронічна серцева недостатність характеризується невпинним прогресуванням перебігу та вельми несприятливим прогнозом [2, 32, 42]. Окрім того, цей синдром є важливою соціально-економічною проблемою, оскільки стає причиною втрати працездатності та вимагає значних фінансових витрат на лікування таких пацієнтів [9, 29].

Страница 1 из 3