Кардиология

Monday
Jul 22nd

Вход/Регистрация

№1 (20) 2016

Артериальная гипертензия и почки. Подходы к лечению артериальной гипертензии у пациентов с гипертензивной нефропатией

УДК 616.12-008.331.1+616.61

 

Купчинская Е. Г.


Информация об авторе:
ГУ «ННЦ “Институт кардиологии имени академика Н. Д. Стражеско” Национальной академии медицинских наук Украины», г. Киев, Украина


Резюме. В статье изложены данные о роли ренин-ангиотензиновой системы в развитии артериальной гипертензии и нефропатии. Приведены данные об информативности основных показателей, характеризующих функцию почек, их влиянии на пациентов и прогноз, формулы расчета клиренса креатинина и скорости клубочковой фильтрации. Дана характеристика основных групп антигипертензивных препаратов, используемых в лечении пациентов с артериальной гипертензией и нефропатией с учетом функции почек. Изложены сведения относительно подходов к комбинированной терапии таких больных.

Ключевые слова: артериальная гипертензия, гипертензивная нефропатия, антигипертензивная терапия.


СВЯЗЬ АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИИ И НЕФРОПАТИИ

Трудно переоценить влияние артериальной гипертензии (АГ) на качество жизни и прогноз для пациентов. Обусловлено это как распространенностью заболевания, так и его влиянием на состояние так называемых органов-мишеней – сердца, почек, сосудов, головного мозга, поражение которых наряду с повышенным артериальным давлением (АД) негативно сказывается на течении заболевания, развитии осложнений, в том числе фатальных. Почки участвуют в регуляции АД, влияя на объем и распределение циркулирующей жидкости, тонус сосудов. Скорость клубочковой фильтрации (СКФ) зависит от уровня давления в приносящей артериоле. В почке секретируется ренин – гормон, лежащий в основе функционирования ренин-ангиотензиновой системы (РАС). В ее мозговом веществе вырабатываются простагландины Е2 и I12, обладающие вазодилатирующим действием. В то же время повышение системного АД существенно влияет на функциональное состояние почек, приводя к развитию внутриклубочковой гипертензии, механическому повреждению клубочковых капилляров, склерозированию прегломерулярных сосудов, гиперфильтрации [37].

 

Можливості корекції вегетативних і психосоматичних порушень у пацієнтів із серцевою недостатністю

УДК 616.12–005.4–08:616.89–008.454

 

Катеренчук О. І.


Інформація про автора:
Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», м. Полтава, Україна


Резюме. У статті представлено результати власного дослідження, присвяченого вивченню можливостей застосування препарату Адаптол (мебікар) з метою корекції порушень вегетативного та психосоматичного балансу в пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Виявлено клінічно значиму ефективність і безпечність використання вказаного засобу в цій популяції хворих.

Ключові слова: серцева недостатність, психосоматичні розлади, вегетативний дисбаланс, Адаптол.


АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Минуле сторіччя ознаменоване суттєвими змінами в структурі захворюваності та смертності населення. Технологічній прогрес, урбанізація, життя в умовах хронічного стресу призвели до зростання розповсюдженості неінфекційних захворювань, серед яких найбільшу частку становлять серцево-судинні захворювання (ССЗ). Завдяки багаторічним науковим розробкам, спрямованим на лікування таких захворювань, як ішемічна хвороба серця (ІХС) та її гострі форми (нестабільна стенокардія, інфаркт міокарда), артеріальна гіпертензія, кардіоміопатії, впровадженню в клінічну практику новітніх стратегій медикаментозного та хірургічного лікування, імплементації загальнодержавних стратегій із профілактики ССЗ розвинуті країни світу ввійшли у третє тисячоліття з певними успіхами в здійсненні заходів з епідеміологічного контролю.

Однак наявні певні досягнення та успіхи не позначилися на частоті розвитку та прогресуванні серцевої недостатності (СН). Покращення показників виживання за ІХС, особливо її гострих форм, і прогресування глобального постаріння населення призвело до стійкого зростання кількості пацієнтів, що страждають на СН. Особливого драматизму додає той факт, що СН, будучи фінальною стадією розвитку багатьох захворювань серця, характеризується вкрай негативним прогнозом. За останні 15 років так і не було розроблено стратегій терапії вказаного стану, що істотно покращили б показники виживання. Нині кожен другий пацієнт із діагностованим синдромом СН не проживає понад 5 років. Саме СН є найбільш вагомою проблемою з огляду на сьогодення та майбутнє [1–3].

Вплив анатомічних і генетичних факторів на результати радикальної корекції конотрункальних вад із великими аортолегеневими колатеральними артеріями

УДК 616.12-07-053.1-089.15-575.116.4

 

Бабляк О. Д.


Інформація про автора:
ДУ «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії Міністерства охорони здоров’я України», м. Київ, Україна


РЕЗЮМЕ

Мета роботи. Провести аналіз пацієнтів із конотрункальними вадами серця та великими аортолегеневими колатеральними артеріями (ВАЛКА), яким проведено радикальну корекцію (РК); визначити фактори, які впливають на віддалені результати РК.

Матеріали та методи. За 2007–2014 рр. у 53 (64 %) з 83 пацієнтів із конотрункальними вадами серця та ВАЛКА було проведено РК вади. Усього 53 пацієнтам було проведено 102 хірургічні операції. У 23 пацієнтів проведено генетичне дослідження на делецію 22q11. Проаналізовано дані всіх наявних доопераційних і післяопераційних ангіографій. Оцінено вплив анатомічних і генетичних факторів на величину тиску в легеневій артерії після РК.

Результати. У ранньому та віддаленому періоді після РК померло троє пацієнтів. Загальне виживання становило 94 % за період від 1 до 8 років (у середньому – 4 роки). Усі троє пацієнтів мали делецію 22q11. Згідно з аналізом пацієнти з гіпертензивними ВАЛКА, порушеннями арборизації легеневого русла, з різкою гіпоплазією нативних легеневих артерій, з делецією 22q11 мають тенденцію до більшого тиску в легеневій артерії після РК. Також пацієнти з делецією 22q11 частіше мали гіпертензивні ВАЛКА (p < 0,05), виражені порушення структури легеневого артеріального русла (p < 0,05), повну атрезію легеневої артерії (p < 0,05) і схильність до швидшого розвитку гіпертензивних змін у судинах легень за пізніх термінів уніфокалізації.

Висновки. Радикальна корекція можлива в пацієнтів із різними анатомічними та генетичними особливостями. З огляду на негативний вплив певних анатомічних і генетичних факторів вони мають бути враховані під час планування хірургічного лікування.

Ключові слова: конотрункальні вади серця, аортолегеневі колатеральні артерії, уніфокалізація.

Страница 2 из 3