Кардиология

Saturday
Apr 21st

Вход/Регистрация
Проблемні питання фармакотерапії статинами

УДК 616–008.9–085.272.4:616.1–084

Клекот О. О.


Інформація про автора:
Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова, м. Вінниця, Україна


Резюме. Порушення ліпідного обміну становлять основну причину атеросклерозу та асоційованих з ним захворювань. Препарати статинів – високоефективні засоби первинної та вторинної профілактики серцево-судинних захворювань, що мають високу доказову базу. Без сумніву, це препарати вибору для лікування різних варіантів дисліпідемій. Нині з метою гіполіпідемічної терапії дозволено до використання сім препаратів цієї групи. Однак спільним для всіх представників є лише механізм гіполіпідемічної дії. Препарати відрізняються не тільки за хімічною структурою та фармакокінетичними властивостями, а й за вираженістю впливу на метаболізм ліпідів у межах групи. Саме розуміння фармакокінетики та фармакодинаміки статинів забезпечують правильний вибір препарату з урахуванням його високої ефективності та безпеки при клінічному використанні.

Ключові слова: статини, гіполіпідемічна терапія, фармакокінетика, фармакодинаміка, розувастатин.


ВСТУП

Патологія обміну ліпідів зумовлює високий ризик розвитку атеросклерозу (АС), що безпосередньо доведено численними епідеміологічними дослідженнями. Відповідно до результатів Фремінгемського дослідження, ризик виникнення ішемічної хвороби серця (ІХС) прямо пропорційно залежить від рівня холестерину крові, а смертність від ІХС зростає вдвічі при показниках загального холестерину від 5,2 до 6,5 ммоль/л. Зниження атерогенних фракцій холестерину достовірно зменшує загальну смертність та смертність від серцево-судинних захворювань (ССЗ), ризик розвитку інфарктів та інсультів. Серед препаратів вибору для лікування АС та дисліпідемій сьогодні головну роль відводять статинам. Фармакотерапія статинами призводить до суттєвого зниження ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) і ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) та до стабілізації самої атеросклеротичної бляшки в просвіті судин. Основний аргумент для призначення цих препаратів – це доведений сприятливий прогноз у пацієнтів високого та дуже високого серцево-судинного ризику.

Цей огляд присвячено висвітленню проблемних питань клінічної фармакології статинів з метою оптимізації комплексних схем фармакотерапії дисліпідемій та АС-асоційованих захворювань.

 

Вісцеральна корекція як неінвазивний метод лікування захворювань внутрішніх органів. Випадок успішного лікування аденоміозу 3-го ступеня

УДК 616.1/4–07–08

 

Чайка В. І.


Інформація про автора:
Приватна клініка вісцеротерапії, м. Ірпінь, Україна


Резюме. Аденоміозом, або ендометріозом, прийнято вважати захворювання матки, за якого наявність функціонально активних залоз і строми ендометрія, що вистилають внутрішню оболонку порожнини матки, виявляють у м’язовому шарі органа. Згідно зі статистикою, ендометріоз діагностують у 176 млн жінок (кожна десята жінка на планеті). Аденоміоз не рідко поєднується із гіперпластичними процесами в ендометрії, і частота його появи, за даними літератури, становить 31,4–32,7 %. Небезпечність поєднання аденоміозу та поліпів ендометрія в тому, що вони призводять до безпліддя в 40–45 % випадків і у 50 % випадків – до розвитку раку ендометрія. Медикаментозна корекція та хірургічні методи лікування не мають 100-відсоткової ефективності та призводять до частих рецидивів, що тягне за собою катастрофічне зниження оваріального резерву та збільшує ризик безпліддя в жінок дітородного віку.

У роботі наведений метод неінвазивного лікування аденоміозу в поєднанні із поліпозом матки, що включає вісцеральну корекцію та вертебротерапію. Підтвердженням діагнозу стало ультразвукове дослідження методом трансвагінального дослідження органів малого таза. Після проведеного лікування методом, що включав вісцеральну корекцію та вертебротерапію, стан пацієнтки значно покращився, нормалізувався менструальний цикл, зникли нерегулярні болючі менструації та ациклічні кров’янисті виділення зі статевих шляхів. На основі двократного проведення трансвагінального УЗД з інтервалом 2,5 міс. дані щодо поліпів та аденоміозу відсутні.

Ключові слова: аденоміоз, ендометріоз, вісцеральна корекція, вертебротерапія, вісцеральна остеопатія, неінвазивні методи лікування, гістероскопія.


Вісцеротерапія, або вісцеральна корекція, як неінвазивний метод лікування захворювань внутрішніх органів офіційно визнаний у Швеції, Данії, США, Австралії, Великобританії, Фінляндії, Франції, Швейцарії, Іспанії та Ісландії. У таких країнах, як Німеччина, Австрія, Канада, цей метод (вісцеральна остеопатія) перебуває в процесі регламентації.

Tachycardia-induced cardiomyopathy

УДК 616.127-02:616.12-008.311-06

 

Abdul Qawir Khan


Author information:
Health Department Government of Khyber Pakhtunkhwa, Peshawar, Pakistan


Summary. Tachycardia-induced cardiomyopathy is a reversible cause of heart failure and dilated cardiomyopathy. Tachycardia-induced cardiomyopathy should be considered in all patients with a dilated cardiomyopathy of uncertain origin and who have tachycardia or atrial fibrillation with a fast ventricular rate. Abolishing tachycardia with drugs or catheter ablation often results in clinical improvement and ventricular function recovery.

Keywords: heart failure, tachycardia-induced cardiomyopathy, ventricular systolic dysfunction.


BACKGROUND

Congestive heart failure is one of the major health care problems in western countries. Its prevalence is increasing and, together with diabetes and atrial fibrillation, it is considered one of the three cardiovascular epidemics of the third millennium, emphasising the importance of diagnosing potentially reversible etiologies of heart failure.

Tachycardia induced cardiomyopathy (TIC) is defined as systolic and/or diastolic ventricular dysfunction resulting from a prolonged elevated heart rate which is reversible upon control of the arrhythmia or the heart rate. TIC has been reported in both experimental models and in patients with incessant or very frequent tachyarrhythmia. Experimental animal models with sustained rapid pacing can produce severe biventricular systolic dysfunction. Whipple G. H. et al. established the first experimental model for biventricular systolic dysfunction in 1962 [1] and his model has since been used for many further studies on this topic. In the clinical setting, TIC is usually seen in patients with no previous structural heart disease, although it may be responsible for ventricular dysfunction aggravation in those with underlying heart disease [2]. Data from several studies and from case reports have shown that rate control by cardioversion, negative chronotropic agents, catheter ablation or antitachycardia pacing results in improvement of the ventricular systolic function.

 

Реабилитационная технология восстановления здоровья у больных после перенесенного инфаркта миокарда на амбулаторном этапе наблюдения

УДК 616.127–005.8–08–039.76

Швед Н. И., Левицкая Л. В.

Информация об авторах:

Кафедра неотложной и экстренной медицинской помощи, ГВУЗ «Тернопольский государственный медицинский университет имени И. Я. Горбачевского», г. Тернополь, Украина

 


Резюме. Обследовано 68 больных мужского пола с верифицированным диагнозом инфаркт миокарда (ИМ) в возрасте от 44 до 73 лет, проходивших вторую фазу реабилитации под наблюдением кардиолога по месту жительства. Все пациенты получали медикаментозное лечение согласно стандартному протоколу. Больные были разделены на 2 репрезентативные группы (возраст, пол, клинические проявления ИМ, функциональный класс по реабилитационной классификации). Группа І, 36 человек, состояла из больных с ИМ, которым проводилось традиционное диспансерное наблюдение. ІІ группу сравнения, 32 человека, составили больные с ИМ, которым проводилось полное трехкомпонентное индивидуальное консультирование с использованием «Дневника программы реабилитации больного с ИМ», состоящего из учебного блока программы реабилитации, рекомендаций по физической активности и психологической поддержки, а также поддерживающей метаболической терапии (мельдоний в дозе 1 г в сутки в два приема на протяжении 6 недель; прием препарата начинали через 3–4 недели после постановки диагноза ИМ). Всем больным анализировали комплаенс (процент выполнения рекомендаций по медикаментозному лечению), определяли объем физической активности с учетом бытовых нагрузок, суточной ходьбы и 6-минутного теста. Проводился анализ клинических данных (наличие и степень стенокардии, одышки, показатели артериального давления и пульса), ЭКГ, эхокардиоскопии (ЭхоКС), липидограммы, гликемии, креатинина крови, аланинаминотрансферазы, аспартатаминотрансферазы. Установлено, что проведение полного трехкомпонентного индивидуального консультирования больных с ИМ с использованием «Дневника программы реабилитации больного с ИМ» и курсом метаболической поддерживающей терапии (6-недельный пероральный прием препарата Милдронат® по 500 мг дважды в сутки) значительно улучшает комплаенс по обязательной медикаментозной терапии, модификации стиля жизни, повышает толерантность к физической нагрузке, качество жизни больных, системную и внутрисердечную гемодинамику у таких пациентов.

Ключевые слова: инфаркт миокарда, кардиореабилитация, Милдронат®.


 

Проблема недостаточного использования возможностей кардиореабилитации (КР) является до сих пор актуальной и для США, и для ряда европейских стран – вне зависимости от системы медицинского страхования. Возможность спасти гораздо больше жизней, используя комплекс мероприятий, соответствующий рекомендациям по КР и вторичной профилактике, чем даже при помощи внедрения высокотехнологичных интервенционных методик, убедительно доказана исследованиями последнего десятилетия [2]. Именно поэтому Национальные системы здравоохранения экономически развитых стран мира ищут пути для максимально возможной имплементации кардиореабилитационных программ и максимального охвата ими пациентов. Традиционно кандидатами для КР были пациенты, которые недавно перенесли инфаркт миокарда (ИМ) или аорто-коронарное шунтирование. Однако эта группа в последнее время была расширена за счет больных после коронарного стентирования, пациентов, которым планируется или выполнена трансплантация сердца, которые имеют хроническую сердечную недостаточность со стабильным течением, атеросклероз артерий нижних конечностей с симптомами перемежающейся хромоты, другие формы сердечно-сосудистых заболеваний (ССЗ). В современные программы КР могут быть включены пациенты, перенесшие хирургические вмешательства на клапанах сердца, а также больные после острого нарушения мозгового кровообращения или с сахарным диабетом [3].

В Украине сегодня происходит «новое рождение» кардиологической реабилитации. Старые кардиореабилитационные программы не работают не только по причине отсутствия ресурса для их реализации, но и в первую очередь вследствие изменения подходов и методов восстановления здоровья в целом в современной медицине. Революционные технологии реваскуляризации миокарда, восстановление структур сердца с помощью новейших хирургических технологий, имплантация искусственного сердца, пересадка донорского сердца стали реальностью и в нашей стране. Поэтому кардиологическая реабилитация как чрезвычайно мощный восстанавливающий ресурс не только после сложнейших операций на сердце, но и в повседневной практике каждого врача, который сталкивается с пациентом кардиологического профиля, должна проводиться полноценно и на уровне мировых стандартов [2–5]. И если в первую фазу реабилитации (госпитальную или острую) пациент в Украине уже сегодня получает квалифицированное консультирование и наблюдение в плане полноценного восстановления здоровья, то амбулаторная (подострая, вторая фаза) пока остается без должного внимания.

 

ЦЕЛЬ ИССЛЕДОВАНИЯ

Изучить возможности повышения эффективности реабилитации у больных, перенесших острый инфаркт миокарда, на амбулаторном этапе наблюдения (вторая фаза кардиореабилитации).

 

Артериальная гипертензия на основе доказательств (конец 2017 – начало 2018 года)

УДК 612.143: 616.12–008.331.1

 

Васкес Абанто А. Э.1, Васкес Абанто Х. Э.2


Информация об авторах:
1Центр первичной медико-санитарной помощи № 1, г. Киев, Украина
2Центр первичной медико-санитарной помощи № 2, г. Киев, Украина


Резюме. Новые рекомендации по артериальной гипертензии (АГ) от ACC/AHA опубликованы 13.11.2017 г. Согласно репрезентативным данным на национальном уровне в США около 46 % американцев страдают АГ в соответствии с новой классификацией по сравнению с 32 % – в соответствии с предыдущей.

По данным официальной статистики Украины, на 1 января 2011 г. зарегистрировано 12 122 512 человек с АГ, что составляет 32,2 % взрослого населения страны – это отмечено в приказе от 15.01.2014 г. № 34.

Основными факторами риска возникновения сердечно-сосудистых заболеваний более чем в 80 % случаев считаются нездоровое и несбалансированное питание, малоподвижный образ жизни и употребление табака. Существует также множество основополагающих причин, оказывающих непосредственное влияние на формирование хронических заболеваний (в том числе и АГ) – глобализация, урбанизация, старение населения, а также нищета и стресс.

В рекомендациях ACC/AHA 2017 года и ESH/ERC 2013 года, применительно к нынешней медицинской работе в Украине, можно отметить «отличие» в классификации АГ. Такое «отличие», по-видимому, обусловлено особым вниманием профессионалов отрасли на специфику и территории исследования, является ярким показателем того, что невозможно автоматическое внедрение неких «универсальных» международных протоколов и стандартов (они могут носить всего лишь рекомендательный характер!).

Ключевые слова: артериальная гипертензия, артериальное давление, фактор риска, сердечно-сосудистое заболевание, доказательство.

Прошлый месяц Апрель 2018 Следующий месяц
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
week 13 1
week 14 2 3 4 5 6 7 8
week 15 9 10 11 12 13 14 15
week 16 16 17 18 19 20 21 22
week 17 23 24 25 26 27 28 29
week 18 30

Хотите получать последние новости?
Введите свой email:


АНКЕТА

для получения презентационного номера



worwag-pharma farmak sanofi bhfz boehringer_ingelheim OrionPharma pfizer